Головна       Зворотній зв'язок
     

-       країни з різкою перевагою первинного сектора (більше 70%), у якому домінує видобувна промисловість, а частка сільського госпо­дарства невелика - 1-3%; така структура дозволяє цим країнам мати великий обсяг ВВП на душу населення, що базується в основному на експорті нафти;

-       країни, у структурі яких переважають промисловість і сфера по­слуг, що знаходятся приблизно в рівних пропорціях: Кувейт (53 і 46%) і Об'єднані Арабські Емірати (57 і 40%). Економіка цих країн характеризується високою ефективністю функціонування.

Велику роль у країнах Західної Азії відіграє рух іноземного й регі­онального капіталу. Становлення нафтової й газової промисловості в регіоні було пов'язане насамперед з іноземним капіталом великих на- фтових компаній. Пізніше він став проникати й в інші галузі. На цей час приплив приватного іноземного капіталу не перевищує 1% зага­льного обсягу інвестицій у країни, що розвиваються. У міру розвитку економіки країн регіону зростала і їхня частка в прибутках закордон­них компаній. Відмінною рисою Західної Азії є вкладення значного капіталу фінансових структур арабських країн Перської затоки - наф- тодоларів (більше 350 млрд.) - переважно в позичковій формі за межі регіону. Нафтодолари - це долари, якими володіють особи, що не є громадянами США, а також держави, які одержують доходи від ви­робництва й експорту нафти. Цей капітал утворився в період сприят­ливої кон'юнктури на світовому ринку нафти для країн-експортерів в 1973 р., коли ціна на нафту зросла більш ніж в 4 рази. Він був розмі­щений переважно в доларах у західних фінансових установах, кошти від вивозу нафтодоларів активно використовуються для розвитку со­ціальної сфери - охорони здоров'я, освіти й комунальних послуг. Це дозволило багатьом країнам Західної Азії скоротити відставання від розвинених країн й істотно підвищити добробут своїх громадян. Осо­бливих успіхів у цьому домоглися Саудівська Аравія й Кувейт.

Країни Західної Азії є відкритими зовнішньому світу (частка екс­порту регіону 28,5% від усього азіатського експорту, а імпорту - 27%). Основні експортні товари: нафта, нафтопродукти, газ, продук­ція хімічної й легкої промисловості, сільського господарства. Негати­вним моментом зовнішньої торгівлі є сильна монотоварна залежність багатьох країн регіону від світового ринку.

4.1.2. Економіка Венесуели

Площа - 912 тис. кв. км

Населення - 26 млн. жит. (2006)

ВВП - 147,9 млрд. дол. (2006)

ВВП на душу населення - 6,9 тис. дол. (2006)

Венесуела розташована на півночі Південно - Американського ко­нтиненту, у басейні Карибського моря. Столиця - Каракас (3 млн. жи­телів) знаходиться в Андах, поблизу узбережжя.

З початку 20-х рр. економіка Венесуели цілком зв'язана з нафтою. У 1960-1970т-і рр. у венесуельській економіці відбулися серйозні зміни. Було націоналізовано нафтову і залізорудну промисловість, що значно підсилило позиції державного сектора. Венесуела прагне по­слабити залежність господарства від єдиного товару - нафти і нафто­продуктів, що дають 95% вартості експорту.

У басейні озера Маракайбо створюються великі нафтохімічні ком­плекси, у тому числі за переробки газу. У перспективі велике значен­ня мають відкриті у 70-і рр. родовища високоякісної нафти на сході, у басейні Оріноко. У цій же зоні отримав розвиток видобуток залізної руди, що вивозиться морськими судами по Оріноко.

Обробна промисловість зосереджена поблизу столиці (важливі центри - Валенсія, Маракай та ін.) і в Маракайбо - другому за величи­ною місті країни. З 60-х рр. XX століття почалося освоєння сходу Ве­несуельської Гвіани, де створюється єдиний у тропіках район щодо комплексного промислового розвитку з великим новим містом Санто- ме-де-Гуаяно (гідроенергетика, залізорудна і лісова промисловість, чорна металургія, алюмінієва промисловість, машинобудування). Ве­несуельську Гвіану іноді називають "тропічним Руром".

1  ... 171 172 173 174 175 176 177 178 179 180 181  ... 242 Повернутися на початок книги

© 2011Карта сайту